Чуваки, а чо я тут вспомнил! Надо написать про своё одно из самых грандиозных похождений, которое случилось как-то на диком западе. Так вот, меня снарядило на охоту в индейском стиле с топором на уток! Говорили мне уже, что надо было закрыть эту тему с наркотиками, да только бодрящие закладки в нос так и манили меня. И тут случилось чудо, встретил я брахмана, который предложил мне мефедрон и такой дистрибьюторский контракт, что штырит просто от одной мысли о наглотаться колес!
Пришлось мне, не долго думая, откатить ему пару тысяч, чтоб забрать свои закладки. Но это стоило того, потому что снотворное от пары дней полной сушки уже обеспечивало мне штырение от самого себя. Ну а что, с любимыми барбиками в кармане и топором за спиной, это должно было быть самым прекрасным днем!
| Окунь: |
а я думал, что уток будем гнать? |
| Я: |
Ахаха, не-не, окунь - это туса по-другому называет наших друзей с крыльями. |
И так, я взял своего топора, надел на шею бусы из закладок и пошел с другом на реку. Ну а друг, конечно, тоже довольно забавный был. У него вообще все время было лицо, словно он наглотался колес: глаза на лоб вылезли, а искры летели от него, как от семечек, но только не взрывались.
Ну ладно, все готово к охоте, топор на плече, а мы с другом уже готовы пинать этих увеселителей из самой природы. Накинулись мы на уток так, словно они – богатыри, а мы – два Емеля. Я фыркнул: "Самомысли", как индейцы, которые на охоте накликают духов на жертву. И тут, какое-то мудло улетело подальше, а я обрадовался: это же моя добыча!
Одеты мы, я в своем парандже, а друг в серединке. И тут я понял, что быть гопником – это гордость, что я души в чем-то прекрасном и нарочно беру только ляпы. Гопить – это наша идея гения!
Нагнал я на него, как гепард на газели, но вдруг утки втройне-четверной разделась и готова была защищаться от нашей гопаньки. Я без раздумий бросился нападать на неё, однако оказалось, что утка – это общественный благоустроитель, а я просто палец судьбы! Промахнулся я, да так, что уже готов был закрыть свою глупую жизнь гопника.
Я: Отвечай, чувак, ты космосом разводишь меня здесь или чо?
Друг: Нет-нет, все норм, сейчас будем вторую гонять.
Я: Ладно, только сперва вернись на землю, а то висишь тут, словно Христос.
И вторую гоняли, конечно. Но только вот утки уже были осторожными и летали, словно вертолеты. Мы же пытались налететь на них, словно НЛО. Пока что-то нескладно получилось, однако за счет хорошей скорости, наша орда отходила от наглотания от уток.
Друг: Братуха, надо идти домой, а то так вообще гопать забудем.
Я: Ты, наверное, прав, дак я еще несколько барбиков дома оставил. Давай домой, потом еще пойдем неуклюже охотиться.
Итак, такие дела у нас происходят, странно, что я до сих пор живой. Напугать уток топором и в гопниковском стиле - это не каждому под силу. Видимо, я – особая натура, судя по всему, похожая на индейца. Ну а вот дома меня ждал сюрприз, откуда брахман забрался в мою комнату и прямо с пола предложил мне отменное качество мефедрона. Кто бы мог подумать, что у охоты на уток найдется такое продолжение!
Брахман: Хей, братишка, а ты не замечал, что твои утки – это на самом деле все спутники медведей? И они знают все самые глубокие секреты дикого запада!
Я: Нет, не замечал, братан. Тебе можно верить или ты тоже в штыре от этого вашего мефа?
Брахман: Эй, да я – самый здравомыслящий брахман на всем диком западе, эти утки – настоящие сокровища, они спят исключительно в океане знаний, и только герой с топором на плече может их разбудить.
Я: Что ж мне тогда еще остается, как пойти и узнать все секреты дикого запада от своих лучших друзей – уток?
И так, вместе с Брахманом, хлопнули по бутылке мефа и я понял, что надежды нет. Пока я не узнал все секреты дикого запада, я не могу умереть. Окунуться в мир мистики и тайны, это же знак моей уникальности. Идти за утками, словно преследовать собственные глупости, – это путь самураев и героев. Даешь еще одну дозу бодрящего мефедрона и пошли на охоту за утками!
Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?